– Василь Васильович, віднедавна Ви обійняли посаду віцепрезидента Федерації дзюдо України. Які Ваші основні обов’язки і напрямки роботи?
– Я вже близько 27 років в українському дзюдо. Займався і тренерською роботою і організаційною. Близько 20 років був старшим тренером по різним віковим категоріям в збірній України. Зараз новий президент Федерації дзюдо Михайло Кошляк довірив мені посаду першого віцепрезидента, а на Конференції ця пропозиція була підтримана більшістю делегатів.
Моїми основними напрямками діяльності буде суддівський і тренерський корпуси. Відзначу, що ці сфери для мене не нові, як і раніше я продовжу займатися організаційною роботою, розвитком і поліпшенням цих напрямків.
Нам є чого прагнути і покращувати роботу і в плані суддівства, і в плані роботи тренерів. У кінцевому підсумку це повинно призвести до поліпшення наших результатів в першу чергу на світовій арені.
– Нещодавно на засіданні тренерської Ради багато говорилося про оновлення суддівського корпусу, в тому числі з дотриманням принципу гендерної рівності. Розкажіть трохи детальніше про ці плани.
На Президії Федерації ми вже прийняли рішення, що керівництво суддівської комісії очолять більш молоді судді, які добре себе зарекомендували на міжнародній арені. У них є свої ідеї, щодо розвитку суддівського корпусу, і вони повністю співпадають з поглядами Федерації.
Зрозуміло, що ми повинні йти в ногу з сучасними принципами, і це стосується в тому числі гендерної рівності. У нас є дуже професійні судді-жінки, які прекрасно справляються зі своєю роботою, і ми будемо сприяти, щоб вони мали змогу надалі розвиватися, отримувати міжнародну категорію, і представляти нашу країну на найвищому рівні.
– Нещодавно в Празі відбувся чемпіонат Європи, де Ваша підопічна Єлизавета Каланіна завоювала бронзову медаль. Як в цілому оціните виступ української збірної і конкретно Вашої вихованки?
– Зрозуміло, що сам по собі чемпіонат Європи є дуже сильним стартом. А враховуючи, що цілий рік через пандемію ми не мали змагань, то в Празі всі команди виступили найсильнішими складами. Мабуть, за останні роки це один з найпотужніших континентальних чемпіонатів.
Що стосується виступу Єлизавети, то звісно, я задоволений завойованою медаллю. Звичайно, при більш вдалому жеребкуванні можна було поборотися і за вищі нагороди, тим не менш, якщо враховувати готовність спортсменки на той момент, виступ можна вважати вдалим. Адже були деякі проблеми зі здоров’ям, всі ми живі люди.
Надалі потрібно ще багато працювати, щоб покращити даний результат. Олімпійська ліцензія в нас вже майже гарантована, проте потрібно і надалі набирати залікові очки, покращувати свої позиції, щоб потрапити у вісімку олімпійського рейтингу. Треба удосконалювати і фізичну форму, і технічну складову, і психологічну.
– Доволі часто Єлизавета тренується з Іриною Кіндзерською, яка нині представляє Азербайджан. На жаль, у півфіналі чемпіонату Європи саме Ірині поступилася наша дзюдоїстка. Чи вважаєте ви доцільними такі спільні тренування?
– Так, я не бачу в цьому ніяких проблем, адже з Іриною працюють одні тренери, а з Єлизаветою інші. Якщо подивитися на передісторію, то Кіндзерська раніше була першим номером української збірної, мала 5 місце на Олімпійських іграх в Лондоні. Тому в неї величезний досвід, і, наскільки я знаю, для неї це будуть останні Ігри. Для нас же буде ще наступний олімпійський цикл, ми нікуди не збираємося йти.
Що стосується тренувального процесу, то я навпаки рахую, що такі спаринги потрібні – з сильними суперницями, з незручними для нас. Адже якщо ми будемо уникати цих гострих каменів, то і наш рівень буде погіршуватися.
Як показує практика, чим сильніший спаринг у спортсмена, тим його професійний ріст краще. Саме тому ми часто виїжджаємо на міжнародні збори, тренуємося з тими ж японцями, росіянами, французами. Після цього у спортсменів з’являється додаткова впевненість, відчуття власних можливостей.
Тому в цих тренуваннях ми в першу чергу думаємо про свої інтереси. В Празі склалося так, що перемогла Кіндзерська, проте 2 роки тому на чемпіонаті Європи за вихід у півфінал перемогла Каланіна. Тому є моменти, які потрібно покращувати у боротьбі з Іриною, і ми це обов’язково зробимо.
– Власне, заключне питання. Де зараз перебуває Єлизавета і коли команда приступить до нового збору?
– Протягом 10 днів ми займаємося відновленням, покращенням свого здоров'я, а далі знову приступаємо до повноцінних тренувань, підготовки до Мастерса в Катарі, який відбудеться в січні.
Пресслужба ФДУ